SHEVCHENKO
паркетная доска Tarkett паркетная доска паркетная доска Weitzer Parkett паркетная доска Karelia kvedomosti.com
Інститут літератури НАН України she.gif (5174 bytes) Портрет Шевченка
Рубрики енциклопедії

Безименський Олександр Ілліч

БЕЗИМЕНСЬКИЙ Олександр Ілліч [6(18).01.1898, Житомир — 26.06.1973, Москва] — російський поет і перекладач. Навчався в Київському комерційному інституті. Російською мовою переклав баладу Шевченка “Тополя”, поезії “Подражаніє Ієзекіїлю”, “Не гріє сонце на чужині”, “Н.Т.” (“Великомученице кумо…”) (вперше надруковано у вид.: — Кобзарь. Под ред. М.Рыльского и Н.Ушакова. — М., 1939), “Світе ясний! Світе тихий!” (вперше з’явилася у вид.: — Кобзарь. Избранные стихотворения и поэмы. — М., 1964). Відтоді згадані переклади, крім інтерпретації “Тополі” (востаннє передруковувалась 1964), входять до всіх видань Шевченка російською мовою. Перекладам Б. властиве відчутт самобутності авторської манери, найтоншої інтонації рядка. Автор вірша про Шевченка “Повстали ми і волю окропили” і статті “Любов і ненависть” (1939).

Володимир Кузьменко

Берг Микола Васильович

БЕРГ Микола Васильович (24.03.1824, Москва — 16.06.1884, Варшава) — російський поет і перекладач. Навчався у Московському університеті (1843–46), дотримувався слов’янофільської орієнтації, співробітничав у журн. “Москвитянин”. Перекладав твори слов’янських поетів, народні пісні. У зб. “Песни разных народов” (1854) та “Поэзия славян” (1871) вмістив 12 перекладів українських народних пісень. Для “Кобзаря Тараса Шевченко в переводе русских поэтов” (1860) переклав вірш “Думка. (Вітре буйний, вітре буйний)” та поему “Гамалія”. У своїх перекладах не додержував стилю оригіналу, нерідко відступав і від його змісту, припускався стилізацій під літературний шаблон свого часу. Недостатньо володіючи українською мовою та історичними відомостями, створював у читачів збіднене уявлення про перекладені ним твори Шевченка.
Література:

Павлюк М. Провідні ідейні тенденції в ранніх перекладах творів Шевченка на російську мову. // Зб. праць 8 наукової шевченківської конференції. — К., 1960.

Микола Павлюк

Єлагіна Авдотья Петрівна

ЄЛАГІНА Авдотья (Євдокія) Петрівна [11(22).01.1789, с.Петрищево Веньовського р-ну. Тульської обл. — 1(13).06.1877, Дерпт, тепер Тарту, Естонія; похована в с.Петрищево] — російська перекладачка, мати І.В.Киреєвського, П.В.Киреєвського і В.О.Єлагіна, племінниця і подруга В.А.Жуковського; господиня літературно-філософського салону. Протягом тридцяти років (20–30) в салоні Є. побувало кілька поколінь літераторів і вчених різних світоглядних переконань і художніх інтересів (В.Одоєвський, М.Максимович, О.Соболевський, О.Пушкін, П.Вяземський, А.Міцкевич, М.Лермонтов, М.Герцен, М.Гоголь, І.Тургенєв та ін.). З багатьма з них Є. підтримувала дружні контакти. Листувалася з громадсько-культурними діячами, письменниками і вченими, була причетна до діяльності синів, залишила величезний архів.

Шевченко познайомився з Є. 25 березня 1858 у Москві на обіді, влаштованому М.Максимовичем на честь українського поета. У Шевченковому запису в щоденнику 25 березня 1858 Є. не згадується; сама ж Є. залишила цікавий опис цього обіду в листі до сина В.О.Єлагіна: “...У вівторок Максимович приходить і стає на коліна, щоб я приїхала до нього обідати: це буде свято для всього мого життя, у мене буде Шевченко. — Незважаючи на кольки у серці, я поїхала: і приємно було бачити їхній малоросійський зв’язок. Шевченко простий, добродушний, розумний дядько, він знову прийнятий як художник в Академію, і Марія Мик[олаївна] дуже до нього милостива.” Далі Є., розповідаючи про присутніх на обіді М.С.Щепкіна, Г.Галагана, М.Погодіна, С.Шевирьова та ін., писала: “Після обіду Шевченко, господиня [Марія Василівна Максимович] й Галаган почали співати малоросійські пісні й дуже мило, Максимович сказав спіч віршами, зовсім був у захваті...” [цей вірш Максимовича, що починався словами: “Ой як туже за тобою” (“Тужила Вкраїна...”) див у кн.: Жур П. Труды и дни Кобзаря. — Л., 1996. Ред. ]. Лист Є. опубліковано в “Записках Отдела рукописей” Всесоюзной библиотеки им. В.И.Ленина. — Вип.5. — М., 1939.



Борис Деркач

“Благонамеренный”

«БЛАГОНАМЕРЕННЫЙ» — щомісячний журнал, який видавав у Петербурзі 1818–26 російський письменник і журналіст, президент Вільного товариства любителів словесності, наук і мистецтв О.Ізмайлов. Поступово із занепадом активної суспільної діяльності Вільного товариства безбарвного характеру набував і журн. «Б.», на сторінках якого стали друкуватися переважно невибагливі жартівливі замітки, анекдоти, мадригали тощо як самого Ізмайлова, так і багатьох випадкових дилетантів-анонімів. Саме з цієї причини автор (він же і один з головних персонажів) вставної новели «Капитанша, или Великодушный. Расказ самовидца», вмонтованої до Шевченкової повісті «Капитанша», не наважився давати читати юній героїні Варочці журн. «Б.», який виписав для неї, захопившись спочатку таким «благородным названием». «Как прочитал первую книжечку, — зауважує оповідач, — так остальные уже и не разрезывал; так их у меня в ларе и мыши съели».

Борис Деркач

Бенедиктов Володимир Григорович

БЕНЕДИКТОВ Володимир Григорович [15(17).11 1807, Петербург — 14(26).04 1873, там само] — російський поет, перекладач. Після закінчення 1827 Кадетського корпусу в Петербурзі перебував на військовій службі, потім служив чиновником у Міністерстві фінансів. Ще кадетом почав писати поетичні твори (зб. «Вірші», 1835), які відзначалися переважно пишномовністю, романтичною піднесеністю. На початку 50-х рр., зблизившись з В.Жуковським, Ф.Тютчевим та ін., звертається до громадянських тем. Шевченкові були добре відомі твори Б. Окремі вірші Б. були опубліковані в український альманахах і збірниках "Киевлянин" (кн.І, 1840), "Молодик" на 1843 год" та "Молодик" на 1844 год" І.Бенького. В останньому друкувалися твори Шевченка. За свідченням поета, деякі з них він слухав на пароплаві «Князь Пожарський», повертаючись із заслання. 2 вересня 1857 Шевченко занотував у щоденнику, як на його прохання О.Сапожников «мастерски» продекламував переклад вірша-сатири «Собачий банкет» О.-А.Барб’є, а потім і сам оригінал. Після прослуховування цих текстів, зазначив Шевченко, «общим голосом решили, что перевод выше подлинника. Бенедиктов, певец кудрей и прочего тому подобного, не переводит, а воссоздает Барбье». Тут же український поет дав високу оцінку віршам Б. «Вход воспрещается» та «На новый 1854 год», сповненим громадянського пафосу: « Много еще кое-чего упруго свежего, живого было прочитано нашим милым капитаном. Но я все свое внимание и удивление сосредоточил на Бенедиктове». Шевченко познайомився з Б. в Петербурзі після повернення із заслання, не один раз зустрічався з ним у відомих столичних літературних салонах (зокрема у І.Грінберг), а також бував у нього вдома. Про це свідчить і Шевченків запис у щоденнику від 3 квітня 1858, коли поет разом з Д.Каменецьким, З.Сераковським та іншими друзями завітали в дім Б. «Встретил он меня, — згадував Шевченко, — непритворно радостно, и после разнородных разговоров он по моей просьбе прочитал нам некоторые места из “Собачьего пира” Барбье, и теперь только я уверился, что этот великолепный перевод принадлежит действительно Бенедиктову».



Борис Деркач

Пишіть e-mail за адресою: alex@gilan.uar.net

Нашу інформацію найкраще дивитися програмою Internet Explorer 5 у режимі монітору: 1024х768х32


Attention: all pages available only with ukrainian descriptions. In order to read them it is necessary to have Cyrillic fonts installed on your computer system.

For download Windows' Cyrillic fonts click here

  рулонные шторы Киев | Квартиры в Гостомеле | Квартиры в Ирпене